Білобокий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Ум. білобокенький.
Ватажко, -ка, м. = ватажок.
Виполоски, -ків, м. мн. Грязная вода отъ мытья, помои.
Ґлузува́ти = глузувати.
Иверень, -рня, м.
1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін).
2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. Cм. виверень.
Обкотити, -кочу, -тиш, гл. — отару. Позаботиться о стадѣ овецъ во время ягненія. Обкотили отару, постригли; тепер щитають старих особе, а ягнята особе.
Посновиґати, -гаю, -єш, гл. Посновать, пошататься. Свиня у панський двір залізла, посновиґала там.
Футик, -ка, футко, -ка, футок, -тка, м. = худко, худок.
Хвилілник, -ка, м. = хвилівник.
Хрумтіти, -мчу, -тиш, гл. Хрустѣть. Діди... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить.
