Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Гріши́тель, -ля, м. Творящій грѣхъ, грѣшащій.
Кувікати, -каю, -єш, гл.
1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося.
2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре.
Оріхарь, -ря, м. = лускогоріх.
Пасина, -ни, ж. Плохой поясъ.
Поколупати, -па́ю, -єш, гл. Поковырять, исковырять. Хто це мені піч поколупав?
Приязнувати, -ную, -єш, гл. Относиться пріязненно, дружественно; дружить.
Пронявкати, -каю, -єш, пронявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Промяукать.
Старостиха, -хи, ж. Жена старости.
Хвойовий, -а, -е. Сосновый. Хвойовий ліс.
