Відкочувати 1, -чую, -єш, сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу.
Догоряти IІ Cм. Догаряти.
Козачок, -чка, ж. Ум. отъ козак.
1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок.
2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время.
3) Насѣк. Cerambux. Червоні козачки... ворушаться по землі.
4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени.
Мня́та Cм. м'ята.
Пігнатися гл. = погнатися. Глядів свити — не вдягався, за волами так пігнався.
Плаксійка, -ки, ж. Плакса. Така плаксійка: є чого, нічого, — усе плаче.
Солодкий, -а, -е. 1) Сладкій. Не бачив гіркого, не бачить і солодкого.
2) Пріятный.
3) Милый, любезный. О солодкий мій побратимку!
4) солодке зі́лля. Раст. Inulta Helenium. Ум. солоденький, солоде́сенький.
Твердісінький, -а, -е. Очень, совсѣмъ твердый.
Трактування, -ня, с. Угощеніе.
Цюця, -ці, ж. Дѣтск. собачка. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця. Ум. цюцька, цюцінька, цюцічка.
