Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Будничка, -ки, ж. Жена работника на поташномъ заводѣ.
Вилочки, -чок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Родъ вышивки.
Відсип, -пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип.
Задніпря́нець, -нця, м. Житель заднѣпровья.
Зустрічати, -ча́ю, -єш, гл. = зустрівати.
Незручність, -ности, ж.
1) Неловкость.
2) Несподручность.
Підвести, ся. Cм. підводити, -ся.
Смолити, -лю́, -лиш, гл. Смолить.
Соцькувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть сотскимъ. Мій син соцькував.
