Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розгрібати

Розгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. розгребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 40.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГРІБАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГРІБАТИ"
Безконечниця, -ці ж. 1) = безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Броститися, -щуся, -стишся, гл. = бростатися.
Гончаро́вий и ганчаро́вий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. Ном. № 3148.
Значно нар. 1) Значительно. 2) Видно, замѣтно. Значно, що господарь. Федьк. II. 80. Все ж тото буде на мому личеньку значно. Грин. III. 558. 3) Знатно.
Обміряти, -ря́ю, -єш, сов. в. обміряти, -ряю, -єш, гл. 1) Измѣрять, измѣрить. 2) Обмѣривать, обмѣрить.
Попудити, -джу, -диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.
Пороспуджувати, -джую, -єш, гл. = поросполохувати.
Потемки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть. Єв. Л. XII. 3.
Топнути, -ну, -неш, гл. Тонуть.
Фіґлявий, -а, -е. 1) Шутливый, проказникъ. Вх. Зн. 75. 2) Злобный, злой. Желех. 3) Лицемѣрный. Шух. І. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗГРІБАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.