Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Мурза́тий, -а, -е. Съ испачканнымъ лицомъ, грязный, испачканный. Поганії, мурзатії з гулиці побігли.
Обертнем нар. = обертом. Усе пішло обертнем. Все закружилось, пошло кругомъ.
Переметнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ переметати. Перебросить, перекинуть.
Перепалити, -ся. Cм. перепалювати, -ся.
Поквасніти, -ні́ю, -єш, гл. Скиснуть.
Пригіркнути, -ну, -неш, гл. Прогорькнуть.
Свінути, -ну, -неш, гл. Разсвѣсть. Світ свінув, а ти ще й не вставав. як світ йому свінув — сразу ему все ясно стадо. Як гав, так гав, поки свінуло на дворі.
Славний, -а, -е. 1) Славный. І наша слава вічно славна буде. Завели їх в славне місто, славне місто, ще славніщі замки. Славних прадідів великих правнуки погані.
2) Хорошій. Славний чоловік, та березинський. Ум. славненький, славнесенький. Славненька теличка. Ой ти, Байдо молодесенький, єсть у тебе лицарь да славнесенький.
