Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відгожатися

Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОЖАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОЖАТИСЯ"
Безупинно нар. Безостановочно, безпрерывно.
Буки-барабан-башта. Чепуха, чушь, нелѣпица. Та се так, не во гнів сказати, — буки-барабан-башта, шануючи Бога й вас. Котл. Н. П. 399.
Вайлом нар. Во множествѣ, толпой. По сіль або там по рибу не ходять по одному, а все вайлом. Волч. у.
Запа́морочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе. Я тоді запаморочився і не знаю, як ударив її і чим ударив. Екатер. у.
Осла, -ли, ж. Оселокъ. Угор.
Полекшати, полекши́ти, полекшіння = полегшати, полегшити, полегшіння. ЕЗ. V. 24.
Порудіти, -ді́ю, -єш, гл. Порыжѣть.
Прирахувати, -ху́ю, -єш, гл. Присчитать.
Тихосвітний, -а, -е. Свѣтящій спокойнымъ тихимъ свѣтомъ. О, тихосвітна зоре! К. Дз. 186.
Шугерть, -ти, ж. Тревога? А він каже: сховай (крадене), поки шугерть перейде. Верхнеднѣпр. у. ( Залюбовск.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГОЖАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.