Гріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав.
Доліга́ти, -га́ю, -єш, гл. = долегати. Кінь знає, як му сідло долігає. До кого долігає, там рукою сягає.
Жовтозеле́ний, -а, -е. Желтозеленый.
За́мужжя, -жя, с. = заміжжя.
Киликати, -ли́чу, -чеш, гл. Щебетать. Так жалісно, як пташеняточко, киличе — пустіть. Вона як пташка киличе.
Підхід, -хо́ду, м. Подходъ.
Попоговорити, -рю́, -риш, гл. Поговорить много.
Сповідниця, -ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе.
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
Цуп! меж. Цапъ! Цуп-луп та й в кишеню.
