Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відганяти

Відганяти, -няю, -єш, сов. в. відігнати, віджену, -неш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. І. 58.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 208.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГАНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГАНЯТИ"
Вислати Cм. висилати.
Відсторонь нар. Въ сторонѣ, отдѣльно.
Вогничок, -чка, м. Ум. отъ вогонь.
Дяконенкі́вна, -ни, ж. Внучка діакона.
Заброди́ти, -джу, -диш, гл. Замочить въ водѣ, запачкать въ грязи.
Зморгнути, -ну́, -не́ш, гл. Мигнуть.
Обрепкатися, -каюся, -єшся, гл. Обожраться.
Однаковісінько нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені. Шевч. 389.
Потиритися, -рюся, -ришся, гл. = попровадитися. Так і поширився в калюжу, — наче далеко обійти. Харьк. Уже поширились до шинку. Харьк.
Устрічний, -а, -е. Встрѣчный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГАНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.