Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щебетання

Щебетання, -ня, с. 1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73. 2) Веселый разговоръ, веселая болтовня.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 523.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТАННЯ"
Боязно, нар. = боязко. Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре. МВ. І. 17. І сторожі боязно кричить, щоб злого пана не збудить. Шевч.
Діли́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.
Замо́жний, -а, -е. Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. ІІ. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49., Ум. заможненький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.
Намуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Намурлыкать.
Незобутий, -а, -е. Необутый. Посилає рано по воду незобуту, незодягнуту. Мет. 273.
Полутабенок, -нку, м. Родъ шелковой матеріи.
Потупити, -плю́, -ниш, гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у.
Притрут, -ту, м. Родъ болѣзни. Притрут також на нозі робиться, вся шкура на п'яті затвердне, пожовкне, а під нею набірає часом так, що аж до кости вигниє. ЕЗ. V. 179.
Рижок, -жка́, м. Грибъ, рыжикъ. Кв. І. 90. Такий червоний, як рижок. Ном. № 8585. На високій полонині уродили рижки. Гол. І. 164.
Рями, -рям, ж. Складки, сборки. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕБЕТАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.