Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. викачатися, -чаюся, -єшся, гл. 1) Валяться, поваляться, покататься по землѣ. Кінь викачався добре. О человѣкѣ: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Висплються, викачаються. Мир. ХРВ. 204. 2) Упавъ въ грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі. Мнж. 128.
Горе́цтво, -ва, с. Горесть, печаль. Черниг. у.
Матери́знений, -а, -е. Изъ наслѣдства, доставшагося отъ матери. Се у мене плахта материзнена. Волч. у.
Незнайомець, -мця, м. Незнакомец!.. Стрів її чуждоземець, чуждоземець, незнайомець. Гол. І. 208.
Побитовий, -а, -е. Бытовой.
Пробунтувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробунтовать.
Скориночка, -ки, ж. Ум. отъ скорина.
Фафравий, -а, -е. Невнятно говорящій. Вх. Лем. 477.
Хвабрість, -рости, ж. Храбрость. Чи ти ба, яка хвабрість! Полт.
Хрупостня, -ні, ж. Хрустѣніе, трещаніе. Чує вона вже вдень незвичайну хрупостню по снігу на дворі і гомін. Г. Барв. 168.