Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Залозя́ка, -ки, ж. Ув. отъ за́лоза.
Зариго́вувати, -вую, -єш, сов. в. заригува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Сметывать, сметать (о шитьѣ). Прилуц. у.
Ключечка, -ки, ж. Ум. оп. ключка.
Кулидка, -ки, ж. Коврига хлѣба. Побачив на столі цілу кулидку хліба. Грин. Изъ устъ, 119.
Наплюга́вити, -влю, -виш, гл. Напачкать, нагадить, насквервить, напакостить.
Небезпека, -ки, ж. Опасность. Найшла буря вітряна на озеро, і були вони в небезпеці. Єв. Л. VIII. 23.
Погодонька, -ки, ж. Ум. отъ погода.
Попрочищати, -ща́ю, -єш, гл. Прочистить (во множествѣ). Дороженьки попрочищала. Мил. 183.
Пробоєць, -йця, м. Пробойникъ. Херс. у.
Розраювати, -раюю, -єш, сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл. 1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Н. п. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? МВ. І. 40. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили. Чуб. V. 242. 2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде. Чуб. V. 594.