Висмалити Cм. висмалювати.
Злувати, злую, -єш, гл. Быть злымъ, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш?
Лискави́ця, -ці, ж. Зарница.
Назорі́тися, -рі́юся, -єшся, гл. Посвѣтить сколько желалось. Зійшла зоря, зійшла зоря, та й не назорілася.
Огняниця, -ці, ж. Свѣтлякъ, Ивановъ червякъ, Lampyris noctiluca.
Подесенщина, -ни, ж. Мѣстность, страна надъ Десной.
Старцівна, -ни, ж. Дочь нищаго.
Сходити 1, -джу, -диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. 6) Подходить. Ближче вхожу, — жінок бачу. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. Горілки на їх багато сходить.
Трейтяка, -ки, ж. Трехлѣтняя телка. Худібку мали в себе невеличку, теличку-трейтяку.
Ущирити, -рю, -риш, гл. Сравнять съ краями мѣры насыпанное въ нее сыпучее тѣло. Мірку пудову вкрадено, таку що як насипать її вщерть та ощирить палочкою, то й важить не треба, — акурат пуд буде.