Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Як то нам застряти у неволі вічній? 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Піде собі у двір, та там і застрягне.
Кукольван, -ну, м. Раст. Кукольванъ, Cocculus suberosus. Рибалка, їздячи човном, кукольван розсипає.
Папа II, -пи, ж. Дѣтск. Хлѣбъ. Ум. папка. Потрошку та з папкою.
Папірний, -а, -е. = паперовий. Чарочко-повночко, як мені до тебе пристати? Чи папірними руками, чи сахарними устами.
Попихачний, -а, -е. Употребляющійся для толканія. О, як би любо їм було тепер допхатись до берега, коли б у бідолах було в запасі про случай на кризі біля хати яке попихачне знаряддє, чи весло.
Розбола, -ли, ж. Причина, начало боли. Ой розбола серцю мому, як вечір настане.
Росхлюпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. росхлюпатися, -паюся, -єшся, гл. Расплескиваться, расплескаться (о жидкости). Поки донесла воду, то по пів відра росхлюпалось, так бігла.
Тріпотати, -чу́, -чеш, гл. = трепотати. Рученятами... тріпотав.
Тубільний, -а, -е. Туземный, мѣстный.
