Відходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє.
2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки.
3) Вылѣчить. Вона тобі відходить твою слабість. Яка вродила, та й одходила.
Зати́лля, -ля, с. Задняя, не лицевая сторона. А у Стрию на затиллю мальовані сіни, а там мої, товаришу, кучері посіли.
Знадний, -а, -е. Привлекательный. Знадний з усмішкою погляд.
Ланове, -во́го, с. Подать съ пахатной земли. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла.
Пасмистий, -а, -е. = пасемистий.
Позаспокоюватися, -ко́юємося, -єтеся, гл. Успокоиться (о многихъ).
Правобіч нар. По правую сторону. Стоячи правобіч жертівні.
Сердувати, -дую, -єш, гл. Сердиться. На кого ж ти, мій милий, сердуєш, що мою білу постіль руйнуєш.
Скопотити, -чу, -тиш, гл. Взбить, поднять (пыль). Вірли крильма землю збили, порохами скопотили.
Стягнутися, -гну́ся, -нешся, гл. = стягтися.
