Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Банітувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Шельмовать, бранить послѣдними словами. 2) Мучить. Лубен. у. 3)розумом = баламутити 2. Желех.
Гарак, -ку, м. Ромъ. МУЕ. І. 110.
Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Жите́чний, -а, -е. Житейскій. Ведуть розмову про хазяйство, про свої втрати та користі, — завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Кректати, -кчу́, -чеш, гл. Кряхтѣть. Цупить із печі горщик, аж крекче. ЗОЮР. І. 34.
Набоже́нство, -ва, с. Богослуженіе. Любо було в церкві постояти, набоженства послухати. Св. Л. 7. набоже́нство відправляти. Служить обѣдню.
Помарнотравити, -влю, -виш, гл. = помарнотратити.
Попротив нар. = проти. Ще, каже, попротив себе не вишукав. Федьк.
Почеркеситися, -шуся, -сишся, гл. Очеркеситься. Чоловік мій воював-воював, та так почеркесився, шо не розберу вже шо і балака. Мнж. 171.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл. 1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Харьк. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом Г. Барв. 267. 2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27.