Анта́ба, -би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
Берестина, -ни, ж. Берестовое дерево. Дрючки держали з берестини. На берестині ворон крюка. Ум. берестинка.
Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Зару́бина, -ни, ж. = зарубка. Ум. зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається.
Збіржани́к, -ка, м. Извозчикъ. Хар. у.
Кокірчики, -ків, м. мн. Раст. Corydalis cava Schweigg.
Лаяння, -ня, с. Брань, ругань. Криком та лаянням нічого не візьмеш. Лаяння жіноче та дітський крик аж ув ушах лящить.
Навихну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Навѣдаться, завернуть куда. Ніколи до нас і не навихнешся.
Побочкати, -ка́ю, -єш, гл. Поцѣловать. Єдно личко побочкала, а в другоє укусила.
Тащити, -щу, -щиш, гл. Тащить. Четвер середу нагнав на льоду: як став тащить, аж лід тріщить.
