Баба́х! меж. Звукоподражаніе выстрѣлу, удару, паденію. Бабах у воду!
Животи́ння, -ня, с. Внутренности. З дині треба викинути животиння.
Зава́льковий, -а, -е. = завалистий.
На 1 пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Роспитаю шлях на Московщину. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б'є. З одним Богом на сто ворог. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. пам'ятати (забутися) на ко́го, на що. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. питати на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров'я тебе, брате, буду питати. налягати на но́гу. Хромать. ждати на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. вірити на кого, на що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. На його пан вірив... як на рідного батька. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Мішок на жито. як на мене. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. . На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. Віти тернові рубайше, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. на пожиток. На пользу, въ пользу. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде. Проміняв на личко ремінець. Присягати на Євангеліє. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. . ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. на но́гу кривий. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. на красу (вро́ду) гарний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Був священник на ім'я Захарія. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем'яка. з) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. На смерть порубав. На превелику силу зробив. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Побив на мотлох. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. на петра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. Ой на горі та женці жнуть. Стоїть той дід на воротях із кийком. І на місті була, і горілку пила. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. на рушнику стати. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. . Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? А в мене не те на думці. Я не була з вами на розмові. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. на весні. Весною. А на третю нічку витала на зорі. . на днях ходити. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. На смерті побивавсь цілу ніч. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходить: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. д) Указываетъ образь или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі.
Обковувати, -вую, -єш, сов. в. обкувати, -кую́, -єш, гл.
1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте.
2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом.
3) Куковать, покуковать вокругъ чего. Нехай соловейко гніздо в'є, а сива зозуленька обкує.
Привідець, -дця и привідця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. Макогоненко до всеї біди привідця. Привідця був во всіх содомах.
Примусний, -а, -е. Изобрѣтательный, способный, находчивый.
Прогалявина, -ни, ж. = прогальовина.
Прочутитися, -чуся, -тишся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Устань, устань, милая, прочутися. Пила вона нічку, пила вона другу, а на третю нічку прочутилася.
Чорність, -ности, ж. Чернота. Ой чорна я, чорна, я то знаю сама: я про свою чорність мам фраіра пана.
