Вихорошуватися, -шуюся, -єшся, гл. Прихорашиваться, наряжаться красиво. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши, вихорошуються.
Ділни́ця, -ці, ж. Рабочая женщина.
Зава́да, -ди, ж. Препятствіе, помѣха, затрудненіе. То завада є йому, що воно не зійшло. бу́ти на зава́ді. Служить помѣхою, мѣшать. Йому й муха на заваді. Поганому животові й пироги на заваді. ста́ти на зава́ді. Помѣшать.
Зане́хтувати, -тую, -єш, гл. = занехаяти.
Підглежувати, -жую, -єш, гл. = підглядати.
Повелівати 2, -ва́ю, -єш, сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш.
Пообшмаровувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и обшмарувати, но во множествѣ.
Порозліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Разлѣпиться (во множествѣ). Хто ж то так вареники ліпив, що вже й порозліплювались?
Примандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Придти издалека. Примандруєш, молода дівчино, під лісочок. Примандрує мій миленький з лубенського полку.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
