Ганьба, -би, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип'є. ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Я парубку ганьби не даю. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині.
Змалку нар. Съ малолѣтства. Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку. Був якийсь задумливий змалку. Один ще змалку вдатний шпак у щиглика співать навчився. Ум. змаленьку, змалечку. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. Оттак нам довелося йти ще змалечку колючу ниву.
Льохови́ця, -ці, ж. Яма; чаще: волчья яма, западня для поимки волковъ. У цій Барвінщині чисто якісь льоховиці.
Повбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Убиться (о многихъ).
Поздурювати, -рюю, -єш, гл. Обмануть, одурачить (многихъ).
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Скатерчина, -ни, ж. = скатертина.
Соннивий, -а, -е. = сонливий. Я хоч соннивий, та все таки раніше встав. Невістка соннивая, дрімливая.
Угорі нар. Вверху. Чого хмара не пада додолу, а висить вгорі?
Цвах, -ха, м. = цвях.