Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Браташшя, -шя, с. соб. Братцы. Употребл. преимуществ. какъ слово обращенія. Якої ж зам, браташшя, заспівати? К. Бай. 121.
Буйвіл, -вола, м. Буйволъ. Греб. 359. Да з'їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. буйволик. Ув. буйволяка.
Жени́ло, -ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.
Качка, -ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка. Мет. 2) Часть снаряда для мотанія нитокъ. Cм. звіяшки и самотока. МУЕ. III. 14. Шух. І. 150. 3) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. МУЕ. III. 16. Ум. качечка.
Набіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. набра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл. 1) Набираться, набраться. Набралося в чобіт води. Як набереться води в ухо, то перехиле голову та й скаче. Ном. № 336. 2) Брать, взять достаточно, много. Набрався стільки, що й не донесеш. Набравсь чорт багатих, то вбогих кидав. Ном. № 1446. 3) Наполняться, наполниться. Глек став набіраться. Рудч. Ск. І. 18. 4) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получать, получить. Сили й розуму од його всяка тварь набралась. К. ПС. 74. Набравшися науки в сивоусих. К. Іов. 33. набра́тися біди, лиха. Претерпѣть бѣдствія. Тогді набрались всі сто лих. Котл. Ен.на шию. Залѣзать въ долги. Прийдеться випити з людьми, — знов набірається на шию. О. 1862. 73.ро́зуму. Поумнѣть. Набірайся розуму!охоти. Воодушевиться. Випив чарку, набравсь охоти та й пішов уночі лісом. Н. Вол. у.слави. Подвергаться сплетнямъ. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Ой ізвівши, на коника сівши: зоставайся, слави набірайся. Мет. 15.страху́. Напугаться. 5) Напиваться, напиться пьянымъ. Набрався, як свиня мулу. Н. Вол. у. 6) Сходиться, сойтися. Багато народу набралось.
Недоливок, -вку, м. Недолитое до полной мѣры.
Полузати, -заю, -єш, гл. Пощелкать (орѣхи, сѣмячки).
Рівчачок, -чка, м. Ум. отъ рівчак.
Справників, -кова, -ве Принадлежащій исправнику, исправничій. Раду таку подавав усім справників слуга, чи приятель. МВ. ІІ. 191.
Стуляти, -ляю, -єш, сов. в. стулити, -лю, -лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. І. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. стулити очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. І. 140.