Бурта, -ти, ж.
1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять.
2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Із трупів бурти насипає. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Очі бігають з ниви на ниву.... з яру на зелені бурти. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей).
3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру.
4) Цѣпь косцовъ.
5) = бурса 3.
6) Въ игрѣ въ булку наз. буртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт.
Верть меж., означающее поворотъ. Тоді вона верть, та за двері. Підійшли до його, а він тоді верть, та в другий бік, та й сховавсь.
Відьо́ха, -хи, ж. = Ві́дьма. На ню у нас подейкують, що вона таки відьоха.
Замогти́ Cм. замогати.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля.
Курнявка, -ки, ж. Раст. Дождевикъ, Licoperdon.
Повикликати, каю, -єш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай усіх дітей.
Поропити, -плю, -пиш, гл. Покропить, слегка смочить растворомъ соли (ропою). Поропив солому, то тепер худоба краще буде їсти.
Роззявляка, -ки, об. = роззява. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка.
Холибати, -баю, -єш, гл. Колыхать. Щось так ніби рантух над головов мені холибає.... А все то висше, то низше мені понад голову.