Владика, -ки, м.
1) Владыка. Своя рука — владика. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи.
2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника.
Воркотуха, -хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Жила Аматина там нянька.... скупа і зла і воркотуха.
Зго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) = зганяти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив.
Кривоніс, -носа, м. Съ кривымъ носомъ. Хоч кривоніс, аби Бог приніс.
Обрипатися, -паюся, -єшся, гл. Оббиться, обвалиться. Обрипався мур.
Одвірник, -ка, м. см. лавчастий замок.
Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки.
Синичка, -ки, ж.
1) Ум. отъ синиця.
2) Раст. Delphinium elatum L.
Уздвір'я, -р'я, с. Мѣсто за дворами, вдоль дворовъ? Повиходили ми на уздвір'є. Треба ж на моє горе божевільній сові прилетіти на уздвір'є. Кричить, та й кричить. Я її здалеку на вздвір'ї пізнала.
Хрущище, -ща, м. Ув. отъ хрущ.