Бандурята, -рят, с. мн. Картофель.
Бурачки, -ків, м. мн. раст. Cuscuta epilinum.
Вівторок, -рка, м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Закидай мати дрова! (у піч). На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Невід закидали й досі не піймали. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. Закинули в дамку неволю. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. То же значитъ и закинути в голову. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами.
Кабатя, -тя, с. соб. = кабатиння.
Обтикати, -каю, -єш, сов. в. обтикати, -чу, -чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Обтикала всю голову квітками.
Озія, -зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Ув. озії́ще, озія́ка. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко.
Стрепенути, -ну, -неш, гл. Встряхнуть. І шкурою сірий бугай стрепенув. Вони пили, полинули, крилечками стрепенули. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мене пан за ухо стрепенув. Тут матінку уже не страх, а нагла радість стрепенула.
Темніти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Темнѣть, становиться темнымъ.
2) Слѣпнуть.
3) безл. Темнѣть, вечерѣть, смеркаться. Сонечко зайшло і на дворі почало вже темніти.
Чупрій, -рія, м. = чубрій 2.