Ґрасува́ти, -су́ю, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували.
Дубала́ нар. Дыбомъ, вверхъ ногами. Дубала стати. Cм. дубора.
Існісінько нар. Точнехонько.
Колотиця, -ці, ж. = колотвиця.
Оббурдюжитися, -жуся, -жишся, гл. Упасть съ высоты. Оббурдюжився, аж земля репнула.
Обійстя, -тя, с. = обийстя.
Пилувати, -лую, -єш, -ся, гл. Спѣшить. Пилуй! Скорѣе! поспѣши!
Повірний, -а́, -е́ Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки.
Стрепехатися, -хаюся, -єшся, сов. в. стрепехнутися, -хнуся, -нешся, гл. Вздрагивать, вздрогнуть. Душа не озивалась, не стрепехалось серце. Його серце мстиво якось стрепехнулось у грудях.
Ціляти, -ляю, -єш, гл.
1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились!
2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру!