Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого.
Мандрува́ння, -ня, с. Странствіе.
Меньо́к, -нька, м. = мень.
Поверхничка, -ки, ж.
1) Ум. отъ поверхниця.
2) Родъ вышивши.
Понамерзати, -заємо, -єте, гл. Намерзнуть (во множествѣ). Преимущ безлично: Понамерзало на бороді льоду; понамерзало на вікнах.
Стільки, стілько, нар. Столько. Стільки правди, як у решеті води. Иногда вм. скільки: Плач стільки тобі хочеться. Ум. сті́лечки, сті́лечко. Щоб я до схід сонця світу не побачив, коли я хоть на стілечко брешу.
Туренка, -ки, ж. Ум. отъ турня.
Ущавити, -влю, -виш, гл. ? дощ ущавив. Дождь пріударилъ.
Хорбак, -ка, м.
1) Худородный человѣкъ.
2) = хробак.
Чапайло, -ла, с. = блисканка.
