Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Дола́годжувати, -джую, -єш, сов. в. дола́годити, -джу, -диш, гл. Оканчивать, окончить починять что, долаживать, доладить. Чи ти скоро долагодиш воза?
Жарли́вий, -а, -е. = жалкий 1. Ой у полі кропивушка жарливая. Чуб. V. 707.
Коваляк, -ка́, м. Навозный, лошадиный жукъ. Geotrupus stercorarius. Вх. Уг. 245
Кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Мі́зкатися, -каюся, -єшся, гл. = мизкатися 2. Чи з ким иншим мізкаєшся з нудьги, та з похмілля. Шевч. 621.
Напра́ва, -ви, ж. 1) Наущеніе, подущеніе. Як би не було од старих направи, то й діти б не дражнили острожником. Харьк. у. З направи. По наущенію. 2) Починка, поправка, исправленіе.
Побурмиструвати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть бургомистромъ.
Самостай, -таю, м. Раст. Senecio erucaefolius L. ЗЮЗО. І. 136.