Вимастити Cм. вимащувати.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Заповіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запові́сти, -вім, -віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати.
Куйовда, -ди, ж. Ніч як куйовда стояла на дворі; мела страшна хуґа, заверюха крутила.
Москальчу́к, -ка, м. 1) Ребенокъ-великоросъ. 2) Сынъ солдата.
Посмирнішати, -шаю, -єш, гл. Присмирѣть. Зробиться сумною і на яку часину посмирнішає.
Похит, -ту, м. Качанье, раскачиванье. Одним похитом вивернув з землі кілок.
Псюрня, -ні, ж. = псярня. Як псюрня вся собак напала, — оттут мені вже вірна смерть.
Репик, -ка, м. Раст. Agrimonia Eupatoria.
Склизнути, -зну, -неш, гл. Исчезнуть, ускользнуть. Cм. слизнути.
