Заважа́ти I, -жа́ю, -єш, сов. в. завадити, -джу, -диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! 2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. зава́дило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило.
Зале́сливий, -а, -е. Льстивый.
Запхи́кати, -каю, -єш, гл. Захныкать.
Ільняний, -а, -е. = лянний. Ільняни сорочка.
Карлюжа, -жі, ж. Маленькій уродъ.
Омохтіти, -тію, -єш, гл. Обрости мхомъ.
Повтирати, -ра́ю, -єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею.
Покіт, -ко́ту, м.
1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами.
2) в покіт = покотом.
Пульч меж. Призывъ для инд. куръ.
Скрекотати, -кочу́, -чеш и скрекотіти, -чу, -тиш, гл. Стрекотать, каркать, квакать. Сорока скрекоче — гості будуть. І скрекотять жаби, мав тисяча дівок регоче на селі під великодні свята.