Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боркотати, -кочу, -чеш, гл. = буркотати.
Кантурь, -ря, м. = кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Капшушки, -ків, м. мн. Раст. Campanula glomerata. Шух. І. 21.
Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Надві́дний, -а, -е. Надводный. Грин. III. 604. Лягає він по холодках надвідних. К. Іов.
Побігнути, -гну́, -неш, гл. = побігти. Побігне із костела.  
Повиїздити, -димо́, -дите́, гл. = повиїжджати.  
Сіконути, -ну, -неш, гл. Сильно сѣкнуть. рубнуть. Щоб тебе кат сіконув перед великими вікнами. Ном. № 3689.
Спудити, -ся. Cм. спуджувати, -ся.
Щати, (-щу? -щиш?), гл. = сцяти. Вх. Уг. 227.