Глузюватий, -а, -е. О глинѣ: «неоднородная, комковатая.... съ мелкими желвачками или журавчиками, дутиками».
Да́рбенний, -а, -е. Дарственный. У нас земля дарбенна, ми живемо на дарбенній землі, що поміщик наділив.
Зрожати, -жа́ю, -єш, сов. в. зроди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Рожать, родить. Так його мати зродила. Ти учора ізвечора дитя зродила.
2) Родить, уродить. Як будуть сестро... ягоди зрожати. Прошу ж тебе, не цвіти красно, прошу ж тебе, не зроди рясно. Добра нивонька була: сто кіп жита зродила.
Зчорніти, -ні́ю, -єш, гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи.
Істота, -ти, ж. Существо. 73. Зроду-віку не чули, щоб кого обмовила, чи осудила; така вже люб'яча істота була.
2) Натура. Панську 'стоту не переробиш.
Кахкати, -каю, -єш с. в. кахнути, -хну, -неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Кахнула утка — на морі чутка.
Клятьба, -би, ж.
1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде.
2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні.
Лиши́р, -ра, м. Лишай.
Молито́в, -тви, ж. = молитва. Ой могла б мене отцева-паніматчина молитов на Чорному морі рятувати, уже б я знав, як свою матір шанувати-поважати.
Нестямитися, -млюся, -мишся, гл. Не опомниться; быть внѣ себя. Козак од радости нестямивсь, що князь виходе битись з ним.