Бовкун, -на, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Їде чоловік бовкуном. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. 2) Большой снопъ, камышу. 3) танцювати бовкуном. Танцовать одному. Ум. бовкунець. бовкунчик.
Грі́шка нар. (Дѣтск.). Грѣшно. Так грішка робить, а то бозя скара.
Довгові́чно нар. Долговѣчно, долговременно.
Кально нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. Cм. кално.
Мійськи́й, -а́, -е́ = міський. Я по своїй вдачі мійська людина.
Недоля, -лі Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». . Недолю співаю козацького краю. Ум. недоленька, недо́лечка.
Непристойний, -а, -е. Неприличный.
Повозчина, -ни, ж. Телѣженка. Старого ж лісу в тебе ця повозчина. Піди ж підмаж повозчину.
Сир, -ру, м.
1) Сыръ.
2) Творогъ. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ум. сирець.
Цілкий, -а, -е. 1) Мѣткій.
2) цілка річ. Вещь понятная.
