Замости́ти Cм. замощувати.
Зарі́бний, -а, -е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний.
Зашпига́ти, -га́ю, -єш, гл. Заколоть.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Королівна, -ни, ж. Королевна. Ой ходять вони по риночку, як ті королівни. Чи воно яка князівна, чи королівна.
Краєвий, -а, -е. Мѣстный. Широко роскидав він вісти про краєве духовенство.
Повсякчасно нар. Во всякое время, всегда.
Покричати, -чу́, -чи́ш, гл. Покричать.
Терпетинний, терпети́новий, -а, -е. Терпентинный.
Штрикати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі.
2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав.
