Боденьча, -ча́ти, с. Посуда, въ которой пахтаютъ масло.
Головень I, -вні, ж. Большая голова. Як заснув Олоферн, то Юдифа к йому прийшла, цюк його в головень, аж із його душа вийшла. Стар. вирш.
Гуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Через гору високую тихий вітер гучить. Вода гучить. Гучить з гармат стріляння людожерне. 2) Кричать. 3) = Сварити.
Заме́кати, -каю, -єш, гл. Заблеять.
Льо́ха, -хи, ж. Свинья. Десятеро поросят одну льоху ссуть. Одну льоху маємо, та й ту вовки витягнуть з двору. Ум. льошка.
Питльовка, -ки, ж. Крупичатая мука.
Поринати, -на́ю, -єш, гл. Нырять. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Любо місяцю з зорями в воду поринати.
Рвати, рву, рвеш, гл. 1) Рвать, разрывать. Хто се, хто се по тім боці рве на собі коси? Тиха вода греблі рве, а бистра тамує. Не рви нитки. 2) Рвать, срывать. По садочку йшла, квіточки рвала. Козаки ідуть, гурки рвуть. 3) О собакѣ: кусать. Собака собаки не рве. 4) Терзать. Заступи мене, благаю, щоб не рвали мою душу. 5) рвати бо́ки. Надрываться отъ омѣха. Аж боки рвав од сміху.
Титул, -лу, м. Титулъ. Що мені по титулі, коли нема нічого в шкатулі. Він Байдою зневажливо назвався, титулу Вишневецьких одцурався.
Хаботя, -ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю.
