День, -дня, м. 1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ввесь день весело прогуляли і п'яні спати полягали. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. День від дня робили на пана. Сидить даремне день при дневі. День при дні сварки. День при дні, день при дні робимо. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями.День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Боже помагай і день вам добрий. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. 2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Блудили хлоп'ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. 3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. 4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (Cм.). Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п'ять. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та. вже ж він плавав не деньок. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. На деньки́. Поденно.
Зава́лювання, -ня, с. Обваливаніе.
За́купня, -ні, ж. Покупка. Потім і закупня пішла... Роспродав усі села.
Крити, крию, -єш, гл.
1) Крыть, покрывать, укрывать. Коли стидаєшся, то крий решетом голову. А тепера (листонько) падаєш, земленьку криєш. Крити хату.
2) Скрывать. Криє від матері свою лиху годину, щоб не вразити її серця.
3) Сохранять, защищать. Преимущественно въ выраженіяхъ, обращаемыхъ къ Богу и святымъ. Нехай Бог криє! крий, боже! Сохрани Богъ! Избави Богъ! Не дай Богъ! Часто употребляется въ значеніи: очень сильно. По небу хмари скрізь погнало, і вітер по землі, крий Боже, заревів! Так важко зітхнула, що крий Мати Божа!
Любо́в, -ви, ж. Любовь. Любови Божої не маєте в собі. Де любов, там сам Бог пробуває. Не завидуй багатому: багатий не має ні приязні, ні любови, — він все те наймає. Ой Боже, Боже, що тая любов може! до любови. По любви. Хоч у одній льолі, аби до любови. бути до любови. Вызывать любовь, нравиться; быть пріятнымъ. А ні до любови, а ні до життя. Щоб біле личко, а чорнії брови, — то ж козакові дівка до любови. Тільки ж мені до любови що чорнії брови. Ум. любовка. Хоч у одній льольці, аби до любовці.
Ля́пка, -ки, ж. 1) Пятно. Ляпка на сіряці. 2) Болтовня.
Позатруювати, -руюю, -єш, гл. Заразить (многихъ). Ми не знали, що в їх короста, та й давали їм цебра, так вони й нас позатруювали: на всіх чисто короста напала.
Познущатися, -щаюся, -єшся, гл. Поиздѣваться.
Потьмарити, -рю́, -ри́ш, гл. Помрачить. На святому небі усі звізди потьмарило. Половина сонця й місяця у тьму потьмарило.
Срачка, -ки, ж. Поносъ.