Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Вив'язувати, -зую, -єш, сов. в. вив'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Развязавъ мѣшокъ, узелъ и т. п., вынуть оттуда. Почали з рушників усячину вив'язувати. Г. Барв. 65. 2) Связывать, связать. Червону калину в пучки вив'язують. ви́в'язати невід. Связать неводъ. Мнж. 24.
Відліплювати, -люю, -єш, сов. в. відліпити, -плю, -пиш, гл. Отлѣпливать, отлѣпить.
Жаба́рь, -ря́, м. Лужа или болото, гдѣ водится много лягушекъ.
Квітень, -тня, м. Апрѣль. Коли на Мартина (14 квітня) буде хороша година, то буде хороше на людей і на урожай. Ном. № 431.
Кулачки, -чок ж., мн. уличный бой, драка кулаками для забавы, состязанія въ силѣ. КС. 1887. VI. 485.
Позростати, -та́ємо, -єте, гл. Вырасти (о многихъ).
Починальниця, -ці, ж. Начинающая. П'ятниця — починальниця, а субота — шишкобгальниця. Мил. 149.
Слобідчина, -ни, ж. Ум. отъ слобода.
Хибко нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти. Могил. у.