Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Горо́бчичок, -чка, м. Ум. отъ горобець.
Єзуїтський, -а, -е. Езуитскій.
Зв'ягли́вий, -а, -е. Любящій лаять. Зв'ягливого не бійся, а кусливого. Ном. № 7256.
Налопоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. Нашелестѣть бумагой или лощеной матеріей.
Перечісувати, -сую, -єш, сов. в. перечеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Перечесывать, перечесать.
Покудкудакати, -каю, -єш, гл. Покудахтать (о курицѣ).
Ризник, -ка, м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія.
Розіпсіти, -сію, -єш, гл. Испортиться нравственно. Всі одвернулися од правди, всі зледащіли, розопсіли. К. Псал. 124. Сказано: батько й мати далеко, а гріх на порозі, — зовсім розопсіє. Г. Барв. 438.
Тевкання, -ня, с. Ѣда съ жадностью и съ чавканьемъ. Шейк.
Чути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. III. 227. 3) Чувствовать. На землі горе, бо на їй, широкій містечка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. Шевч. 9. 4) Какъ нарѣчіе: слышно. Клект орлячий з під хмари чути. Ном. № 999.