Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.
Заплу́тати, -ся. Cм. заплутувати, -ся.
Здра́да, -ди, ж. и пр. = зрада и пр.
Люби́дра, -ри, ж. Огородная мята, Tropaeolum urinus. Мнж. 185.
Мамали́ґа, -ґи, ж. Родъ кушанья изъ кукурузной муки. Чуб. VII. 442.
Повоювати, -воюю, -єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.
Поодж.. Cм. повідж..
Поперекривляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перекривити, но во множествѣ.
Пробиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. пробитися, -б'ю́ся, -єшся, гл. 1) Пробиться, протиснуться, выйти наружу. До Бога не підскочиш, в землю не проб'єшся. Ном. № 2033. З очей не пробилась ні одна сльозина. Стор. МПр. 23. Пробилась я на якусь поляну, аж там людей ціла мгла. Г. Барв. 352. 2) Пробивать, пробить, прокалывать, проколоть себѣ какую либо часть тѣла. Бугай погнався за собакою та й пробився (на кілок). Мир. ХРВ. 130.
Стадарня, -ні, ж. Конюшня, стойло для лошадей. Зробив був пан огорожу і туди заганяли стада, шо ходили по дубині; звідтоді воно й зветься стадарня, хоч там стадарні нема. Брацл.