Володарька, -ки, ж. Владѣтельница, владѣлица.
Же́рдка чаще же́ртка, -ки,, ж. 1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Ум. же́рдочка.
Забайду́же нар. = байдуже. А як він випас нам луки, мак те забайдуже?
Здоганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. здогна́ти, здожену́, -не́ш, гл. Догонять, догнать. Жінка за їм у погоню вози здоганя, воли заверта.
Коняр, -ра́, м. Конюхъ; пастухъ лошадей.
Корковий, -а, -е. Съ каблуками, на каблукахъ. Пропив бички невеличкі, проп'єш мої черевички, черевички корковії. Бере чоботи коркові. Ум. корковенький. Я маленька дівочка, як у полі квіточка, черевички корковенькі, — будьте з празником здоровенькі.
Різниченко, -ка, м. Сынъ мясника или торговца мясомъ.
Становець, -вця, м. = станва.
Цюрпіль, -лі, ж. = банюра.
Чиргикати, -каю, -єш, гл. О ласточкахъ: чирикать. Ластівки чиргикають.
