Бервенчастий, -а, -е. Срубленный изъ бревенъ, бревенчатый.
Блазнити, -ню́, -ни́ш, гл. Соблазнять, вводить въ соблазнъ. Коли блазнить тебе рука твоя, — відотни її.
Жура́вка, -ки, ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Ум. жура́вочка. Був собі журавель та журавочка.
Запла́в, -ву, м. = заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його.
Ма́цатися, -юся, -єшся, гл. 1) Ощупывать. Еней все мацався рукою, щоб не ввалитися куди. 2) Копаться, медленно дѣлать. Мацався, мацався мацько, доки вечір спобіг.
Нави́чка, -ки, ж. Привычка; навыкъ.
Навперемі́нку, нар. Поперемѣнно. Помагають їй полоти, то одна, то друга навперемінку.
Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: панове. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. Ой ходімо, пане брате, на тай кут помалу! Друзі, панове-молодцї. Правда, панове, полягла Мішки Самійла голова. пане добродію! Милостивый государь. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! паном діло жити. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? 3) Родъ игры. Ум. панок, паночок, панонько.
Принукувати, -кую, -єш, гл. Принуждать, понуждать. Тут треба все принукувати палицею, нагаєм, та й тим нічого не вдієш.
Рівчак, -ка, м.
1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою.
2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка.
3) Желобокъ, углубленіе. Ум. рівчачо́к.