храпливий

Храпливий, -а, -е. = ii. храпавий. Желех. храпли́ва. Названіе коровы. Kolb. І. 65.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 412.

Випадкові слова

Начисто нар. Совершенно, вполнѣ. От буде снідання начисто гетьманське! Шевч. 318.

повністю...

Шугнути, -гну́, -не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Канев. у. Устала з труни та як шугне по церкві. Рудч. Ск. II. 31. Люде так і шугнули од тих дверей. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. Лохв. у. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців. Лохв. у.

повністю...

Же́стер, -ру, м. = жостір.

повністю...