Виплюнути Cм. випльовувати.
Відпроважувати, -жу(а)ю, -єш, гл. = відпроваджувати.
Занапасти́ти Cм. занапащати.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Кидай... вечеряти: час на коня сісти.
3) — воду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать.
6) — лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась.
8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю.
Комірницький, -а, -е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала.
2) Таможенный.
Ласуватися, -суюся, -єшся, гл. Льститься на кого, на что. Попоб'ю, щоб не ласувався на мою дівчину. Ти не ласуйся на те, що він узяв за ту роботу три карбованці, а тобі тих грошей не дадуть.
Люсува́ти, -сую, -єш, гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.
Назоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Надоѣсть, досадить. Ти мені назолився. 2) Нащелочить, набучить.
Наключи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. О зернѣ: пустить ростокъ. Вже наключилося зерно.
Потятко, -ка, с. Ум. отъ потя.