Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було.
Волокнуватіти, -тію, -єш, гл. Дѣлаться волокнистымъ.
Дзюб I, -ба, м. Клювъ. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
Ліви́ця, -ці, ж. Лѣвая рука. Єдиного сина по правиці, другого по лівиці.
Лядобі́єць, -бійця, м. Часть ляди. Cм. ляда 5.
Неоднаковий, -а, -е. Неодинаковый, несходный, различный. Cм. неїднаковий.
Окром нар. = окрім.
Переліс, -су, м. Кустарниковый лѣсъ, пролѣсье. Ой за лісом та за перелісом, ой там стояв та зелененький дубок.
Розношувати, -шую, -єш, гл. = розносити. Спитай чорного ворона, що його кість розношує.