Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
Дриску́ля, -лі, ж. = дрислівка 2. Желех.
Забува́ння, -ня, с. Забываніе, забвеніе. Левиц. Пов. 303.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.
Набу́ток, -тку, м. 1) Благопріобрѣтенное имущество. 2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней.
Папірок, -рка, м. = папірець. Вх. Лем. 446.
Покалавурити, -рю, -риш, гл. Покараулить.
Сталевий, -а, -е. Стальной. К. Бай. 73. Сталеві сорочки. К. ЧР. 38.
Стосунок, -нку, м. Отношеніе.  
Хло Сокращ. изъ хлопче. Cм. хлопець. А котрим ти конем ідеш, хло? — А котрим же їхав би? рижим. Федьк.