Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бляшечка, -ки, ж. Ум. отъ бляха.
Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ. Мир. ХРВ. 17.
Домі́рний, -а, -е. Соразмѣрный. Черк. у.
Забо́йний, -а, -е. = забо́їстий. Забойна зіма. Лебед. у.
Зиму́шка, -ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Вх. Уг. 241. Cм. зімниця.
Купайлочка, -ки, ж. Ум. отъ купайла.
Паприка, -ки, ж. Перець. Елисаветгр. у.
Сонях, -ха, м. = соняшник. соняхи. Сѣмячки подсолнечника.
Упокоюватися, -коююся, -єшся, сов. в. упокоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось. Мир. ХРВ. 349.
Шмалко, -ка, м. Названіе быстро ходящаго вола. КС. 1898. VII. 47.