Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виправдати, -ся. Cм. виправдувати, -ся.
Герґев, -ва, м. = кулешінник. Вх. Зн. 10.
Застали́тися гл. Встрѣчено въ выраженіи: застели́тися на со́яшно. Проглянуть солнцу. Погода оце засталиться на сояшно, та й знову хмарки. Ном. № 337.
Затуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затули́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензію. Не таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.
Карупір, -ру, м. = канупір. Вх. Пч. І. 13.
Покатулятися, -ляюся, -єшся, гл. Покатиться. Вх. Уг. 260.
Просолювати, -люю, -єш, сов. в. просолити, -лю́, -лиш, гл. Просаливать, просолить.
Тугісінько нар. Ласкательно и преимущ. о малыхъ предметахъ: совсѣмъ туго.
Ухожати, ухождати. Cм. уходжати.
Шлярка, -ки, ж. Оборка. Подольск. г.; Гол. Од. 20; Св. Л. 3.