Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блискання, -ня, с. Сверканіе.
Виваляти 2, -ля́ю, -єш, гл. = вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.
Дубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Мерзнуть отъ холода. Встрѣчено только въ пѣснѣ о Паліѣ, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.
Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід. Левиц. Пов. 227.
Курчати, -чу́, -чи́ш, гл. О голубяхъ: ворковать. Голуби курчат. Говорится также и о лягушкахъ, когда онѣ урчатъ. Жаби курчат. Вх. Уг. 248.
Не-до-шмиги, нар. Не идетъ, не ладно, не подходить, некстати. Де їм не-до-шмиги, то й урвуть. Кв.
Перепрати Cм. перепірати.
Поколисати, -са́ю, -єш, гл. = поколихати. Трошки поколисала, воно й заснуло.
Сіпати, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] сіпнути, -пну, -неш, гл. Дергать, дернуть. Рудч. Ск. I. 13.
Угалля, -ля, с. соб. = вугалля. До кишені, — аж там онучка якась, а в юй угалля. Рудч. Ск. І. 75.