Крупник, -ку, м. Кашица жидкая изъ крупы. Крупник кулішеві брат.
Купчик 2, -ка́, м. Покупатель. Учора купчик приходив, — чи не продам меду.
Напри́сідки нар. = навприсядки.
Полічити, -чу́, -чиш, гл.
1) Сосчитать. Гроші полічили.
2) Полѣчить. Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир.
Проїзджачий, -чого, м. Проѣзжій. Та прохожих, проїзджачих у двір закликає. Перехожий, проїжжачий — що їх там на шляху ні кидалося в вічі, ніхто мене не заняв, спасибі Богу.
Хрумсати, -саю, -єш, гл. = хрумати. Коні хрумсают сіно.
Чолко, -лика, с. Ум. отъ чоло. Кругленьке, довгеньке, на чолику лисеньке.
Чук, чуки́, меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Чуки-чуки до мачухи.
Штовхіць! меж. = штовх. Завівсь лаяться з батьком. А далі штовхіць його межи плечі.
Шурхнути, -хну, -неш, гл.
1) Произвести шорохъ. Іде бором прислухаючись: то шурхне щось ізбоку, то захитається береза.
2) Неожиданно провалиться или вскочить, влетѣть куда-либо, преимущественно въ тѣсное пространство. Шурхнув у яму. Шурхнула, як пліточка, в першу дірку. З ніженської гоголівської гимназії шурхнув у військове товариство. — руко́ю куди. Засунуть руку во что. А ми, звісно парубки, — та по карманах, я в один шурхнув та в другий — нема: а до Ганни поліз — вузлик.
