Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упросити

Упросити, -шу, -сиш, гл. Упросить, умолить. Упросила його, щоб він її взяв з собою. Рудч. Ск. І. 129. Росердила миленького, та ще не впросила. Мет. 84.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 348.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПРОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПРОСИТИ"
Гайдуцький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гайдуку 1.
Захолітаты, -таю, -єш, гл. Заколебать, зашатать. Желех.
Курбельоха, -хи, ж. Мятель, вьюга. Желех.
Мо́ток, -тка, м. = міток. Як сестро, такій бути... чужі мітки одпрядаючи. Чуб. V. 917. Ум. мото́чок, мотошок. Мотошок ниток. Зміев. у.
Німецький, -а, -е. Нѣмецкій. А тут є якась німецька штука. Рудч. Ск. II. 150.
Подінути, -ся, -ну, -ся, -неш, -ся, гл. = подіти, -ся.
Полівити, -влю́, -виш, гл. 1) Свернуть влѣво. 2) — кому. Облегчиться кому, сдѣлаться лучше кому. йому полівило. Ему стало лучше (о больномъ). Угор.
Просмоктати, -чу́, -чеш, гл. Прососать. Вода раз греблю просмоктала, — ну що ж! узять й загатить. Гліб.
Студениця, -ці, ж. = криниця. Пішла б любка та й принесла ой водиці з студениці. Н. п.
Товкодубня, -ні, ж. Толчея съ коннымъ приводомъ для толченія дубовой коры. Вас. 157.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПРОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.