Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Гетка, -ки, ж. = ґотка.
Гуля́льня, -ні, ж. = Гульбище. Він був на гуляльні з нами: там було багато парубків і дівчат.
Долиня́ник, -ка, м. Житель долинъ.
Копитанський, -а, -е. = капитанський.
Потратити Cм. потрачати.
Ризниця, -ці, ж. Ризница.
Співак, -ка, м.
1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця.
2) Пѣвчій.
3) Названіе собаки.
4) пт. Sylvia, травникъ. Ум. співаченько, співачок. Лівничок-співачок.
Угадно нар. Можно отгадать, догадаться.
Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова.