Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бодрий, -а, -е. Бодрый. Котл.
Вилуплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вилупитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Выйти изъ яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду. Ном. № 288. 2) Родиться, выйти (презрительно). Жав уродитися чоловік, та вилупивсь чорт. Ном. № 2917.
Догляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. догля́діти, -джу, -диш и догля́нути, -ну, -неш, гл. Присматривать, присмотрѣть; надзирать, стеречь; заботиться, позаботиться о чемъ. Будеш ти в мене хату помішати, малих діток доглядати. Мет. 346. Господи моєї доглядає Елизар із Дамаска. Св. П. І. кн. М. XV. 2. Нащо вас кохав я, нащо доглядав? Шевч. 3. І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула: побіг мов божевільний. Рудч. Ск. ІІ. 152. Дітки дрібненькі, — треба його доглядіти. Хата. 102. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Ном. № 9969. Догляда́ти душі, догляда́ти сме́рти. Присматривать за умирающимъ и совершать все въ этомъ случаѣ необходимое. Ой я буду, брате, в степу помірати, та нікому буде, брате, смерти доглядати. Мет. 447. Занедужав чумаченько, задумав умерти, та нікому чумакові доглядати смерти. Мет. 458. Ой не дай же, Боже, в поході умерти, там нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.
Дужень, -ня, м. = дужак. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Дуча́йка, -ки, ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ. Мик. 481.
Коромисел, -сла, м. и коромисло, -сла, с. 1) Коромысло. Несе дівка воду з броду, коромесло гнеться. Чуб. Ой із броду несу воду, — коромисел гнеться. Мет. 50. 2) Рычагъ, которымъ приводятся въ движеніе при звонѣ языки маленькихъ колоколовъ. Сим. 170. 3) Дѣтская игра: двое дѣтей становятся другъ къ другу спиной, переплетаются руками и поочередно каждый нагибается впередъ, отчего другой подымается на воздухъ. Мил. 55. КС. 1887. VI. 479.
Мунде́р, мунди́р, -ру и мунду́р, -ра, м. Мундиръ. Ум. мунде́(-и́, -у́)рик, мунде́ (-и́, -у́)рчик, мунду́ронько. Другий в однім мундеричку дріжить увесь. О. 1861. XI. 69.
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Проквітати, -та́ю, -єш, гл. = процвітати. Гол. IV. 523.
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Екатер. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. ІІ. 174.