Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. випитатися, -таюся, -єшся, гл. Разспрашивать, разспросить. Сидить хлопець коло дійки та й ся випитує. Гол. І. 252.
Воживо, -ва, с. Проводь, проведеніе куда либо (человѣка). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.
За́здро нар. Завидно. Н. Вол. у. Треба крам, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. 182.
Каламута, -ти, ж. = каламут 2. Мир. ХРВ. 86.
Нари́чити, -чу, -чиш, гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.
Осеніти, -ніє, гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє.
Піткання, -ня, с. Ткацкое: утокъ. Вас. 167. Чуб. VII. 428, 408.
Промикати, -каю, -єш, гл. Продернуть, протянуть сквозь что. Шух. І. 238.
Фурка, -ки, ж. = куделя 1. Вх. Лем. 478.
Чабачина, -ни, м. = чабак. Ум. чабачинка.