Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґосподи́нин, -на, -не. Принадлежащій хозяйкѣ. Ґосподинина мама лізе на піч. Гн. II. 11.
Затруї́ти Cм. затруювати.
Зяяти, зя́ю, -єш, гл. Зіять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
Мату́ла, -ли, ж. Вся сѣть невода, кромѣ матні. Браун. 9.
Набри́дливий, -а, -е. Надоѣдливый.
Нага́льно нар. 1) Спѣшно. 2) Внезапно. 3) Бурно, порывисто. Нагально дише.
Новиця, -ці, ж. ? Будемо ми (пчоли) при саду рої роїти і меди носити у пана господаря у його бортях і в його новицях. Чуб. ІІІ. 392.  
Розноперий, -а, -е. Пестрый, съ разноцвѣтными перьями. Кури рознопері. МВ.
Ситце, -ця, с. Ум. отъ сито.
Умлівати, -ваю, -єш, сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Ном. № 4374. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. Гол. А в козака серце умліває, а в дівчини — кров'ю окипає. Н. п. З жалю умліває. З голоду вмліває. Рудан. Г. 82. 2) = упрівати 2. Борщ умлів уже добре. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.