Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

арніка

А́рніка, -ки, ж. Раст.: баранникъ горный, Arnica montana. Шух. І. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АРНІКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АРНІКА"
Гурака́, нар. Поднявъ руки вверхъ (ловить, напр. мячъ, брошенный вертикально вверхъ). Гурака хватав гилку. Радом. у.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. Мет. 2. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Мізе́рія и пр. = мизерія и пр.
Настерти, -ся. Cм. настирати, -ся.
Орлий, -а, -е. = орловий. Орле око. Шевч.
Повінь, -вені, ж. Разливъ. Шух. І. 180.
Рівчачок, -чка, м. Ум. отъ рівчак.
Святиця, -ці, ж. Святая, угодница божія. Свята святиця, небесна цариця. Драг. 38.
Синко, -ка, м. Ум. отъ син.
Уволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. уволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Втаскивать, втащить, втянуть. Уволік у хату того лантуха. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АРНІКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.