Блониця, -ці, ж. Крупъ (болѣзнь).
Вербниця, -ці, ж.
1) Вербная недѣля. Прийде вербниця, назад земля вернеться.
2) = вербляниця.
Вирікати, -каю, -єш, сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам».
Галабурдник, -ка, м. Буянъ, дебоширъ.
Здекуці́йник, -ка, м. Экзекуторъ, исполнитель судебнаго приговора.
Ма́тка, -ки, ж. 1) = мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. На те циган матку б'є, щоб його жінка боялась. 2) пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. 3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. 4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. 5) = матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. 6) Ум. отъ мата. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. 7) Родъ игры въ мячъ. 8) — жи́тна = матиця 4.
Присочити, -чу́, -чи́ш, гл. Подкараулить. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Треба присочити качку, де вона несеться.
Пукал, -ла, с. Грязь, илъ на днѣ соляныхъ озеръ.
Стручок, -чка, м.
1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди. Боже, чотирі.
2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків.
Теребка, -ки, ж. Мѣшокъ, въ который насыпаютъ овесъ для корму лошади.
