Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туз

Туз, -за, м. Тузъ, карта съ однимъ очкомъ. КС. 1887. VI. 403. Той тузами обирає свата в його хаті. Шевч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 293.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЗ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЗ"
Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. Желех. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Дріто́вач, -ча, м. = дрітарь. Вх. Уг. 237.
Заплі́шування, -ня, с. Заклиниваніе.
Отамання, -ня, с. соб. Атаманы, козацкое начальство. К. ЧР. 23. Чернь-козаки позбірались на раду, а отамання ще не посходилось.
Познайомити, -млю, -миш, гл. Познакомить.
Попідрізувати, -зую, -єш, гл. То-же, что и підрізати, но во множествѣ.
Розджохатися, -хаюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть. Зеньк. у.
Рудіти, -ді́ю, -єш, гл. Рыжѣть.
Харсон, -ну, м. Херсонъ. Полт. Шейк.
Цицечка, -ки, ж. Ум. отъ цицька.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЗ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.